Замковий комплекс міста Острога ХІV-ХІХ ст.

   На південно-східній околиці історичної частини Острога находиться старовинна Замкова гора, що розташована на природному пагорбі лівого високого берега річки Вілія на висоті 20 м над рівниною.

   Замковий комплекс споруджений на місці давньоруського городища ХІ-ХІІ ст. Замок свого часу складався з кам’яних та дерев’яних укріплень, що був оточеним ровом. На сьогодні в комплекс споруд на Замковій горі  чотири пам’ятки архітектури:

• Вежа Мурована (Сторожева башта);
• Башта Нова (Кругла);
• Церква Богоявлення Господнього;
• Присоборна дзвіниця зведена в 1905 р. на місці залишків Замкової надбрамної вежі, яка до наших днів не збереглася.

   Замість давнього дерев’яного підйомного мосту через рів (залишки цього мосту можна побачити на давніх гравюрах) зараз на Замкову гору веде земляний насип. Рів був сухий, водою на відміну від укріплень інших замків, не заповнений, що звичайно утруднювало оборону замку в Острозі. Проте раніше під горою протікали річки Грабарка та Гнилка, а з півдня від гори була досить болотиста місцевість. З інших боків, щоб прорватися до Замкової гори, ворогу слід було подолати безліч мурів, валів, ровів, веж та інших укріплень.

  

Вежа Мурована (Сторожева башта) ХІV ст. – нині краєзнавчий музей (11 серпня 1916 р.)

   Перші дерев’яні укріплення – давньоруське городище ХІ-ХІІ ст., що заходилися на Замковій горі були знищені татарськими ордами у 1241 р. У середині ХІV ст. князь Данило Острозький відновлює зруйновані споруди та будує кам’яний донжон – Вежу Муровану, що розташована у півдденно-східній частині Замкового двору на пагорбі. Донжон – це оборонна споруда, башта, що виконує функції оборонні та житлового приміщення. Уперше Вежа Мурована згадується у 1386 р.

   З півночі будівля двохярусна, з півдня – триярусна, на високому цоколі. Упродовж ХVІ-ХVІІ ст. вежа частково змінила свій первинний вигляд, було зроблено прибудови, перероблено бійниці, споруду укріпили масивними контрфорсами – це кам’яні підпорки під стінами, які надавали більшої масивності споруді.

   Вежа Мурована – найдавніша кам’яна споруда Замкової гори, Острога, Рівненщини і є однією з Семи чудес України, унікальна оборонна споруда середньовічної Волині. Вона належить до типу житлових оборонних башт. Місцями її стіни сягають завтовшки 2,6 м. Колись  у нижньому (підвальному) ярусі зберігалися запаси пороху, необхідного для тривалого захисту фортеці та провіанту, а також тут був глибокий колодязь. Підвальний та середній поверхи складаються з чотирьох приміщень, на верхньому були житлові кімнати.

   Сьогодні у Вежі Мурованій розташований Острозький краєзнавчий музей з експозиціями історичного та художнього відділів Державного історико-культурного заповідника міста Острога та музейними колекціями археології, іконопису, живопису, портретного та сюжетного живопису, скульптури, кераміки, зброї, посуду, інших пам’яток давньої історії та культури, особливої уваги приділяється пам’яткам доби князів Острозьких.

 

Нова (Кругла) вежа ХVІ ст.

   Нова (Кругла) вежа розміщена у південно-західній частині подвір’я Замкової гори. Свою назву отримала від того, що на час побудови (70-рр. XVI ст.) вона була найновішою спорудою на Замковій горі. Вежа підсилювала ріг оборонних мурів і була стратегічно вдало розміщена в системі оборони замку. Триярусна, з цокольним поверхом, нижня частина укріплена контрфорсами, а верхні поверхи мають бійниці. Споруду завершує стрічка навісних бійниць із глухою аркадою, прикрашеною фігурними зубцями. Її захисники могли обстрілювати ворога одночасно майже із сорока бійниць, причому зона обстрілу дорівнювала 270 градусам. Довершеності цій чудовій споруді надає вдало почленоване кільце аттика – щось на зразок гіганської княжої корони. За художньою вартістю вежа є унікальним і видатним твором української архітектури ХVІ ст. доби ренесансу.

   Кругла вежа стала одним із основних символів Острога в новітній час. Невипадково вежа асоціюється в острожан із легендарним захисником велетнем, голова якого перетворилася на цю споруду. І дійсно, якщо ми поглянемо на вежу з певного ракурсу, то помітимо схожість із головою бородатого чоловіка в короні на голові. 

Башта Луцька ХV-ХVІст. з 1985 р. – Музей книги та друкарства

   Луцька надбрамна башта – музеєфікована пам’ятка архітектури національного значення ХV-ХVІ ст. Другий з трьох збережених в Україні барбаканів. Барбакан (лат. barbecana – зовнішнє укріплення міста або фортеці) елемент пізньосередньовічних фортифікацій, призначений для захисту підступів до міських брам.

   Вежу проектував Якуб Мадлайн – руський архітектор, майстер львівського мулярського цеху. Спочатку вона була двохярусною, а наприкінці ХVІ ст. був надбудований розкішний ренесансний аттик із бійницями, який пом’якшував оборонні риси вежі і надавав їй характер світової архітектури та робив її окрасою міста. Автором аттика був острозьких веж (нині в Острозі наявні два барбакани) Петро Сперендіо, вихідець з швейцарського міста Врено. Гармонійні пропорції башти, тонко виконані декоративні деталі роблять Луцьку башту одним з найяскравіших творів української оборонної архітектури ХVІ ст.

    10 грудня 1985 року в тут відкрився Музей книги та друкарства. На сьогодні збірка музею нараховує 4900 книг, що є експонатами основного музейного фонду, в тому числі майже півтори тисячі стародруків XVІ-ХVІІ ст. та біля 150 рукописів ХVІ-ХХІ ст. Має оригінал Острозької Біблії 1581 р.

  

Башта Татарська надбрамна друга пол. ХV-ХVІ ст. Культурний барбакан

Споруда була важливою ланкою в загальній системі оборони давнього Острога, яка захищала в’їзд у місто з боку дороги на Звягель. Назва «Татарська» пов’язана з місцезнаходженням вежі на Татарській вулиці – передмісті Острога, де з початку ХVІ ст. мешкала татарська колонія з числа військовополонених та їх нащадків на військовій службі у князів Острозьких. Упродовж віків острозькі татари зберігали національну і релігійну ідентичність, мали в місті власні мечеть, школу, цвинтар. Зберігся переписаний ними Коран в 1803 р.

Пам’ятка належить до унікального типу укріплених міських воріт і є однією із значних оборонних споруд, що збереглмся до наших днів на території України.

На всіх досі збережених світлинах «Татарська вежа» мала не найкращий вигляд, адже обвалилася ще у 1800-х рр. Але в 2018 р. пам’ятка отримала шанс на нове життя, адже в ході конкурсу «Малі міста – великі враження», одним із переможців став проєкт ініціативної групи з Острога «Культурний барбакан».

Завдяки з співфінансуванню Обласної державної адміністрації, Міської громади, Міністерства культури України та бізнесу міста у вересні того ж року у реконструйованій пам’ятці відбулося відкриття арт-простору.

Культурний барбакан – це перший проєкт в Україні, що поєднує сучасні матеріали та технології з архітектурою княжої доби. І сьогодні є арт-простором – це локація для змістовного дозвілля громади, галерея для художніх і мистецьких виставок, глядацька зала для кінопоказів, простір для творчого спілкування та втілення креативних ідей.

 

Острозька академія будівля 1750 р.

   Найдавніші будівлі, які нині займає відроджений університет «Острозька академія», були зведені у другій половині ХVІІІ ст. за часів існування на цій території монастиря ордену Капуцинів. Обитель була закладена у 1720 р. Автор проєкту – італійський архітектор П.А. Фонтана. До монастирського ансамблю увійшли Костел Святої Трійці (1750-1778) та прибудований до нього корпус келій. З опису 1816 р. дізнаємося, що фасад храму прикрашали скульптури Св. Франциска Ассізького. та  Св. Антонія Падуанського.

   У 1832 р. обитель закрили. Понад тридцять років її будівлі стояли пусткою. Але після появи в Острозі Кирило-Мефодіївського братства його опікунка, графиня Антоніна Блудова, виклопотала дозвіл на передання братству занедббаних монастирських споруд. У 1865-1867 рр. обитель відреставрували. У цих приміщеннях відкрилося жіноче училище ім. графа Дмитра Блудова, а костел перебудували на православну церкву святих Кирила та Мефодія. В 1923 р. в будівлях монастиря розмістилася польська учительська семінарія. Через кілька років церкву закрили, а в 1938 р. її знову перебудували на костел. Після 1939 р. будівлями послуговувалися різні навчальні заклади. Храмове приміщення використовували як спортивний зал. У 1994 р. тут розмістився Острозький Вищий колегіум (з 1995р. – Острозька академія, а з 2000 р. – Національний університет «Острозька академія»). Нині у приміщенні колишнього костелу відкрито студенсько-викладацький православний храм на честь преподобного Федора, князя Острозького, а в монастирських приміщеннях розміщені навчальні аудиторії.

  

Туристичне значення мають і сучасні архітектурні споруди НаУ «Острозька академія»: наукова бібліотека (збудовано 2002 р., сучасний автоматизований бібліотечно-інформативний центр, книжковий фонд налічує понад 450 тис. томів і щороку поповнюється на 10 тис. примірників), тенісні корти, котеджне містечко для викладачів академії. Основою туристичного потенціалу відродженої вищої школи в Острозі є Музей історії Острозької академії, який розповідає як про середньовічну «Острозьку академію», так і сучасне життя.

Цікавими туристичними об’єктами є Кабінет сакральної книги, Підземна картинна галерея, пам’ятник першому спудеєві Східної Європи. Привабливим є парк університету, де розміщенні скульптурні композиції та живий куточок з озерцями й фонтанами.

Окрасою центру міста став новий навчальний корпус Національного університету Острозька академія із відновленою міською вежею, який відкрили у 2019 р. Зовнішній вигляд споруди поєднує в собі сучасні тенденції та архітектурні традиції Середньовіччя, що є відображенням гасла відродженої Острозької академії "Сучасна освіта крізь досвід століть". Автором проєкту став архітектор з Рівного Мирослав Чабак.

Милує око академічна площа з скульптурами мисткині українського походженння з США Міртали Пилипенко. Також до архітектурного ансамблю новобудови входить сорокаметрова оглядова вежа імені родини Гуцуляків (меценатів університету із Канади) з якої можна помилуватися краєвидами Острога та околицями з висоти пташиного польоту.

У будівлі розташовані кабінети професорів, науково-дослідні лабораторії та аудиторії, що є обладнені за останнімсловом новітніх технологій. Ще тут розміщений Арт-Кластер Острозької академії OstArt

 

Будинок Шейнерберга ХІХ ст. Нумізматична виставка грудень 1997р.

В грудні 1997 р. почала відлік часу одна з наймолодших постійних експозицій Державного історико-культурного заповідника м. Острог – нумізматична виставка, розгорнута в житловому будинку кінця ХІХ ст., який належав острозькій родині Шейнербергів.

Будинок Шейнерберга – це цінний зразок житлової архітектури свого часу особняк, призначений для міської верхівки. Більшість подібних житлових пам’яток загинули під час великої Острозької пожежі 1889 р. або в роки воєнних лихоліть. Про саму єврейську родину Шейнербергів в Острозі відомо, хіба те, що вона займалася друкарством.

У роки Другої світової війни, це комфортне й елітне приміщення обрала для себе німецька комендатура міста; після війни там розмістилися банківські радянські установи.

Нині колекція музею нараховує більше 11 тисяч одиниць збереження з них експонується майже 2 тисячі. Сучасна збірка монети, нагороди, бони та цінні папери, пам’ятні та сувенірні медалі, відомчі відзнаки – виникла завдяки клопіткій роботі багатьох поколінь науковців музею, подарункам офіційних та приватних осіб.

Острозькі музейники із вдячністю згадують відомого нумізматика І. Спаського, завдяки якому у 1960-их рр. до колекції із нумізматичного кабінету Ермітажу надійшла чимала збірка російських срібних та мідних монет ХVІІІ-ХІХ ст.

 

Острозька гімназія 1875 р.

   Приміщення Острозької гімназії у 1875 р. звів відомий київський архітектор Павло Шлейфер (1814-1879), який свого часу був співучнем Тараса Шевченка в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. До 1893 року тут працювала учительська семінарія, яка дозволила розмістити на третьому поверсі своєї будівлішестикласну чоловічу прогімназію, дерев’яне приміщення якої згоріло в результаті великої острозької пожежі 1889 р.

    З 1897 р. вчорашня прогімназія стала повним середнім закладом державного зразка – класичною гімназією з викладанням грецької та латинської мов і восьмирічним курсом навчання, і зайняла всі приміщення учительської семінарії.    

   У 1920-1930 рр. замість цієї російської гімназії тут функціонувала польськомовна гімназія №705 імені письменниці Марії Конопницької, у якій викладали українською мовою факультативно лише за бажанням учнів та їхніх батьків.

   Із 1939 по 1982 рр. (з перервою на німецьку окупацію Острога) в приміщенні колишньої гімназії розміщувалася авторитетна свого часу середня школа №1 з українською мовою викладання, яка тривалий час носила ім’я Миколи Островського, а з 1982 р. її змінила міська школа №2.

   А в 2005 р. у старому гімназійському корпусі було відроджено Острозьку гімназію, яка з 2009 р. офіційно іменувалася навчально-виховним комплексом «Школа І-ІІІ ст. – гімназія». Зараз дана гімназія має нову офіційну назву Острозький ліцей №2 Острозької міської ради Рівненської області.

 

 Будинок Вайнтраубе ХІХ ст. (Острозька міська рада)

Типовий зразок житлового будинку заможного міщанства Острога кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Спочатку будинок належав Вайнтраубе, пізніше – поміщику Малецькому. 12 травня 1919 р. в Острозі розпочав діяльність Острозький повітовий ревком, який розмістився в цій будівлі. За польського періоду тут був магістрат. У повоєнні роки приміщення використовувалося як районна поліклініка, а з 1973 року тут функціонує Острозька міська.

 

 

Будинок купця Шейнфайна ХІХ ст. (фінансове управління міськради)

Колишній житловий будинок заможного міщанства Острога кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Після 1917 р. в будинку певний час знаходилося староство, а з перенесенням центру повіту у Здолбунів – відділення староства (експозитура). З розміщенням в Острозі Комітету охорони пограниччя до 1939 р. тут була їдальня даного комітету. Після входження міста до складу УРСР – ощадкаса. В 1990-1997 рр. приміщення належало історико-культурному заповіднику. Нині у цих приміщеннях розміщені Острозька міська рада та її виконавчий комітет (фінансове управління міськради) та сесійний депутатський зал.

  

Будинок лікаря  Воблого 1910р. (один із корпусів Острозької академії)

В 1910-х роках будинок належав міському лікарю Михайлу Воблому, а з 1910-х до середини 1920-х років – власнику лісопильного заводу Зигмунду Зусману. В 1920-1939рр. тут розміщувалась комісія з прийняття новобранців. З входом міста до складу УРСР в будинку був районний народний суд. Зараз це приміщення є частиною Національного університету «Острозька академія».

 

 

Будинок Маршада ХІХ ст.

(гімназія Янкевича, гімназія Марії Рекало, житловий будинок)

Колишній житловий будинок збудували після чергової маштабної пожежі в 1889р. Будинок називався іменем першого власника – єврея Маршада  Герш-Лейба Іуковича. Він здавав свої приміщення в оренду, за що отримував немалі доходи. В цьому будинку розташовувалася гімназія Янкевича, а ще гімназія Марії Рекало, що організувала освітній заклад у 1906 році. На відміну від училища графа Блудова, куди приймали лише дівчат  правосласної віри, у гімназії могли начатися усі, навіть діти з бідніших сімей. Але проіснувала школа пані Рекало недовго. У 1910 році гімназію було зачинено.

 

Садиба князів Яблоновських ХVІІІ-ХІХ ст.

Зразок типової міської садиби XVIII-XIX ст.. Складається з житлового будинку та саду. Парк, розташований навколо будинку, мав регулярний характер. Садиба належала родині Яблоновських, які ще з кінця XVII ст. володіли частиною Острога. В 1812 р. тут розміщався штаб Російської Дунайської армії під командуванням адмірала П.Чичагова. В 1823р., повертаючись з-за кордону, у Яблоновського зупинявся Олександр І. Садиба була перебудована після пожежі міста в 1889 р. У післявоєнну добу житловий будинок використовувався як адміністративне приміщення – у ньому розташовувався лісгосп.

  

Аптека та житловий будинок Жолтовського ХІХ ст.

( КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму»)

Будівля сучасного Будинку культури побудована в кінці ХІХст. та спершу була відомою, як аптека Жолтовського, за іменем її власника. З усіх усюд сюди прибував люд, щоб придбати ліки чи виготовити їх за індивідуальним рецептом. На той час це було свого роду невелике фармацевтичне підприємство ХІХ ст. для виготовлення ліків. На першому поверсі розташовувалася сама аптека, а на другому проживав Вацлав Жолтовський з родиною.

Після Другої світової війни, в будівлі було організовано Будинок культури. В 1950-х роках планування будинку зазнало значних змін – було перебудовано фасад та вхід, добудовано концертну залу.

  

Школа ім. Станіслава Сташици, будівля кінець ХІХ ст.

(приміщення Будинку школяра)

Будівля збудована як школа наприкінці ХІХ ст., а з 1912 р. і відома, як школа ім. Станіслава Сташици. Семерічна школа, де навчалися польською та українською мовами, велика увага приділялася поведінці і патріотичному вихованню. Після переходу Острога до радянського союзу, тут була україномовна школа, яку потім перенесли до нового приміщення. А тепер в цих стінах розташований будинок школяра, в якому проводяться різні позакласні заняття для школярів.